Відпочинок і праця основні складові здорового способу життя

      Умови праці та відпочинку відіграють велику роль у формуванні здорового способу життя. Це питання було, є і залишатиметься актуальним серед суспільства. Кожен із нас знає, що здоров'я, як це не банально звучало б, є найбільшою цінністю.

      У країнах Європи цю проблему теж активно розвивають. Великі переваги при цьому надаються комп'ютерним технологіям. За допомогою них вчені досліджують вплив різноманітних факторів на стан здоров'я людей. Вплив новітніх технологій позначився і на способі життя.
               Здоров’я – це перша й найважливіша потреба людини, яка визначає його здатність до праці та забезпечує гармонійний розвиток особистості. Здоровий спосіб життя – це раціонально організований, активний, трудовий, загартовуючий та в той же час захищаючий від впливу навколишнього середовища спосіб життя, який дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне й фізичне здоров’я. Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, здоров’я – це стан фізичного духовного та соціального благополуччя, а не тільки                
     Формування здорового способу життя залежить тільки від нас самих, наших переваг, переконувань та світогляду, є головним важелем первинної профілактики в укріпленні здоров’я населення через зміну стилю та укладу життя, його оздоровлення з використанням гігієнічних знань для подолання шкідливих звичок, гіподинамії та несприятливих сторін життя, пов’язаних з різноманітними ситуаціями.
      Таким чином, під здоровим способом життя слід розуміти типові форми та способи повсякденної життєдіяльності людини, які укріплюють та удосконалюють резервні можливості організму, забезпечуючи тим самим успішне виконання своїх соціальних й професійних функцій, незалежно від політичних, економічних та соціально-психологічних ситуацій.

Повноцінний відпочинок - запорука здоров'я та успіху

Ви точно знайомі з людьми, які прагнуть встигнути скрізь, живуть у шаленому ритмі, крутяться, як білка в колесі. Можливо, ви один із них. Взагалі-то, в цьому немає нічого поганого - адже для того, щоб досягти чогось у житті, потрібно наполегливо працювати. Проте часто такі люди не дозволяють собі одну дуже важливу річ - вони не відпочивають. У них просто не вистачає на це часу.

Між тим, повноцінний відпочинок дуже важливий для вашого здоров'я, самопочуття, настрою. До того ж, дозволивши собі відпочити, ви потім можете приступити до роботи з подвоєною силою.

Наше завдання - переконати навіть затятих трудоголіків в тому, що якісний відпочинок необхідний кожному. Це зовсім не означає, що можна дозволяти собі лінуватися - однак ви просто зобов'язані знайти час для відпочинку.

Як ви думаєте, чому всі спортсмени найвищого рівня ніколи не тренуються в дуже інтенсивному режимі весь рік без перерв? Простий факт, доведений багатьма дослідженнями - дуже інтенсивні тренування протягом тривалого часу здатні знизити швидкісні, силові якості спортсмена, а також його мотивацію. Іншими словами, викликають перетренованість. Тому вже давно видатні атлети грамотно розраховують терміни та обсяги інтенсивної роботи на тренуваннях, інакше їх успіхи були б набагато скромнішими.

Те ж саме і в житті - занадто інтенсивне життя без якісного відпочинку здатне підірвати здоров'я і увігнати в депресію. Ваші результати в роботі або в бізнесі також будуть скромнішими, якщо ви не дозволяєте собі відпочити. Крім того, ви не зможете повністю відчути смак життя - адже у вас просто не вистачає на це часу!

Тому якщо ви працюєте по 12 годин щодня, і ваших сил вистачає лише на те, щоб дістатися до ліжка й заснути - кидайте таку роботу. Ніколи не погоджуйтеся на ненормований робочий день - краще навчіться грамотно витрачати кошти, і тоді вам не буде необхідності більше часу працювати.

Якщо ви давно не були у відпустці - саме час це зробити. Завжди використовуйте свою відпустку в повній мірі, і навіть якщо шеф вас наполегливо просить попрацювати - не піддавайтеся на його вмовляння. До того ж, якщо ви відчуваєте, що 24 днів відпустки на рік вам занадто мало - можете взяти невелику відпустку за свій рахунок. А вже під час відпустки дозвольте собі розслабитися і гарно відпочити.

Яким же повинен бути ваш відпочинок? Кожен може відповісти на це питання по-різному. Деякі надають перевагу активному відпочинку, подорожам, заняттям спортом. Це хороший спосіб відволіктися, зайнятися улюбленою справою і в той же час відпочити від сірого життя.

Інші надають перевагу більш пасивному відпочинку - наприклад, читанню книг, перегляду інтернету, або просто розслабленню лежачи на дивані. І для когось саме такий вид відпочинку буде найкращим.

У той же час галасливі вечірки, нічні клуби і п'янки зовсім не сприяють відновленню сил, хоча багато хто вважає таке проведення часу досить цікавим. Але якщо ви, як вам здається, добре "погуляли" з друзями, а на ранок у вас болить голова і нічого не хочеться - значить, це насправді зовсім не відпочинок.

Найкращий відпочинок - той, після якого ви відчуваєте справжній приплив сил, енергії, відчуваєте позитивні емоції і можете впевнено сказати, що витрачений на нього час не пройшов даремно.

Так що відпочивайте якомога більше, проводьте цей час так, щоб вам самим було дуже цікаво, дозволяйте собі розслабитися і відключитися від суєти зовнішнього світу. І тоді ви відчуєте помітні зміни на краще в усіх аспектах вашого життя. (І. В. Клименко)

Заходи спрямовані на покращення умов праці

Як визначається економічна ефективність заходів, спрямованих на поліпшення умов праці?

Соціально-економічна ефективності заходів, спрямованих на поліпшення умов праці має деякі основні показники:

1. Зростання продуктивності праці завдяки підвищенню працездатності, внаслідок зниження втомлюваності, викликаної несприятливими виробничими умовами.

2. Збільшення ефективного фонду робочого часу завдяки скороченню втрат, пов’язаних з тимчасовою непрацездатністю через хвороби і травми, викликані несприятливими умовами праці.

3. Річний економічний ефект через економію витрат на виплати у зв’язку з профзахворюваннями, зменшення збитків від плинності кадрів через незадоволення умовами праці і т. ін.

Зростання продуктивності праці, завдяки підвищенню працездатності, внаслідок впровадження заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, можна визначити за формулою:

де, РІ і Р2 - питома вага тривалості фази підвищеної (сталої) працездатності у загальному фонді робочого часу відповідно до і після впровадження заходів; 1-поправочний коефіцієнт; що дорівнює 0,20.

Річний економічний ефект Ер (річна економія зведених витрат, грн.), можна визначити за формулою:

де, С; і С} —собівартість одиниці продукції до і після впровадження заходів, грн.; В3— річний обсяг виробництва продукції після впровадження заходів (т,м3 ,м і т. ін.); Е. —нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності;

В — одноразові витрати, пов’язані з розробкою та впровадженням заходів, грн.

При порівнянні економічної ефективності кількох варіантів заходів, оптимальним слід вважати такий, реалізація якого забезпечує максимальну соціально-економічну ефективність у межах запланованих для цієї мети витрат або дозволяє досягти заданого ефекту при мінімальному їх розмірі (мінімальний строк окупності).

Соціально-економічну ефективність заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, можна визначити на стадії проектування (розрахункову) і на стадії впровадження (фактичну).

Як розраховують економічну ефективність від зниження рівня захворюваності й травматизму?

Деякі дослідження встановлюють, що впровадження заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, дозволяє знизити рівень захворюваності і травматизму на 20 %.

Для розрахунку економічної ефективності від зниження рівня захворюваності й травматизму в результаті поліпшення умов праці можна користуватися формулою:

де, КПЛ - зростання продуктивності праці, відсоток;

ДфіД, — фактичне і заплановане число днів непрацездатності після впровадження заходів.

Якщо після здійснення заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, значно знизився не тільки рівень професійних захворювань, а також загальних і виробничо-зумовлених, тоді це можна віднести на рахунок таких заходів.

Про вплив поліпшення умов праці на її продуктивність можна судити з прямих і непрямих показників.

Прямі показники - це скорочення втрат робочого часу внаслідок зниження рівня травматизму і захворюваності, викликаних несприятливими умовами - виробничими, метеорологічними (температура, вологість і т. ін.).

Непрямими показниками є підвищення продуктивності праці робітників через їх зацікавленість у результатах, підвищення ініціативи, активності і т. ін.

Економічну ефективність заходів, спрямованих на поліпшення організації санітарно-побутового обслуговування, можна визначити завдяки зменшення витрат від захворюваності.

Економічну ефективність можна визначити за формулою:

де, Е-збільшення виробітку завдяки зниженню рівня захворюваності; Е2 - зменшення виплат по листах непрацездатності; £3- зменшення витрат, пов’язаних з перебуванням працюючих у лікарнях; Р- додаткові витрати на поліпшення санітарно-побутових умов.

Збільшення виробітку завдяки зниженню рівня захворюваності:

де Зф—зниження захворюваності на одного працівника протягом року завдяки створенню нормальних санітарно-побутових умов, днів. в —середньоденний виробіток робітника, грн.

Додаткові витрати Л, пов’язані з поліпшенням санітарно-гігієнічних умов, визначають за формулою:

де, я, — затрати на обладнання санітарно-побутових приміщень;

— додаткова площа санітарно-побутових приміщень на одного робітника, м2, яку розраховують за формулою:

де, /ф,/м - фактична і нормативна площа на одного працівника, м2 (¿=2,5 м2).

Показник впливу умов праці на рівень захворюваності не може бути стабільною величиною і однаковою для різних видів виробничої діяльності. (Москальова В.М)

Організація відпочинку, дозвілля і розваг

Сутність організації відпочинку, дозвілля і розваг

Індустрія гостинності розвивається швидким темпами завдяки соціальному, економічному і політичному прогресу та завдяки то­му, що кількість подорожуючих суттєво збільшилася.

З метою підвищення конкурентноздатності і прибутку, підпри­ємства готельного господарства намагаються запроваджувати нові прогресивні форми обслуговування та організовувати відпочинок, дозвілля і розваги

Відпочинок, дозвілля, розваги, як і праця, є невід'ємними складовими життєдіяльності людини. Розважаючись, людина чи група людей задовольняють свої духовні потреби, оцінюють свої можливості. Відпочивати та розважаючись можна як у природному так і штучному середовищі. Створення відповідних умов для цього і є завданням індустрії розваг. Індустрія розваг - це молода галузь, яка формує і розвиває особистість, впливає на виховання, форму­вання оптимістичного настрою, відпочинок, культурний розвиток людини тощо.

Свідчення про перші організовані подорожі з метою знайомст­ва з культурою і природою інших народі дійшли до нас з древнього світу. Поїздки древніх греків і римлян в Єгипті з V ст.до н.е були частим явищем. їх приваблювала незвична природа Єгипту, древня історія, культура, краса єгипетських будівель.

Відвідуючи Єгипет, грецькі і римські мандрівники залишали короткі записки зі вказуванням свого імені - графіті. Одним зі таких мандрівників був відомий філософ, "батько історії" - Геродот. Свої численні довготривалі мандрівки по різних землях Геродот відвідав після 459 р.н.е. Він описав свій маршрут, свої враження, свої від­чуття по долині Нілу.

Мандрівкою по своїй країні для древніх греків були поїздки в Олімпію на Олімпійські ігри. Часто римляни і греки здійснювали свої мандрівки до цілющих джерел. Коли сформувалися основні ре­лігійні течії, з'явилася ще одна численна категорія мандрівників "святих місць" - це полі грами, або паломники.

У світовій практиці індустрії гостинності сукупність послуг по забезпеченню подорожуючих в активних культурних формах відпо­чинку називається анімацією.

Анімація пожвавлює, одухотворяє відпочивальників, подоро­жуючих та є важливою складовою для відновлення фізичних і духо­вних сил організму.

Для розуміння організації анімаційних процесів необхідно чітко визначитися зі такими поняттями як відпочинок дозвілля і розваги.

Поняття дозвілля, відпочинок у великому тлумачному словни­ку подаються як синоніми в означені часу вільного від праці, якоїсь дії.

Дозвілля. Дозвілля - це сукупність занять у вільний час, за до­помогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і ду­ховні потреби, в основному відновлювального характеру. На відмі­ну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є спе­цифічним, соціальним способом регенерації цих сил.

До дозвілля імовірніше всього можна віднести такі види за­нять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок і т. ін. Для занять у години дозвілля характерна в основному само особистісна спрямованість їхнього змісту.

Сфера дозвілля поєднує найрізноманітніші види життєдіяльно­сті людини. Дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, з метою отримання задоволення. Роль дозвілля полягає у відновленні психологічних і фізичних сил людини, підвищенні її освітнього та духовного рівня, здійсненні лише тих занять у вільний час, що відповідають потребам та бажанням людини і приносить їй задоволення у процесі самої діяльності (рисі 1.1).

Рис. 11.1 Завдання дозвілля

Сучасне дозвілля поділяється на багато типів в залежності від психологічних, освітніх, соціальних, рекреаційних, фізіологічних та естетичних компонентів. Залежно від того, який парам етр дозвілля переважає, такого характеру й набуває конкретне дозвіллєве занят­тя.

Дозвілля можна поділити на такі групи:

- дозвілля як рекреація - коли воно сприймається виключно як діяльність, що допомагає людини врівноважувати організм;

- дозвілля як задоволення - коли основною мотивацією дозвіллєвої діяльності є отримання щастя і радості;

- дозвілля як відновлення сил - коли дозвілля вважається засо­бом відновлення здоров'я людини, її духовних та фізичних сил; за­сіб лікування та реабілітації;

- дозвілля як стан буття - сфера життєдіяльності людини, в якій вона може само реалізуватися та розвинути свої здібності;

- дозвілля як соціальна стратифікація - дозвілля залежить від того, виразником якого соціального класу є дана особа;

- дозвілля як вільний час - час, що залишається для людини піс­ля виконання нею робочих обов'язків.

Форми дозвіллєвої діяльності змінюються і залежать від того, що бажає отримати від дозвілля людина, яких результатів вона хоче осягнути завдяки дозвіллєвій діяльності.

Будь-які потреби в сфері дозвілля мають певну послідовність прояву. Задоволення однієї потреби породжує звичайно нову. За­вдяки цьому можна змінювати вид діяльності і збагачувати дозвіл­ля. У сфері дозвілля повинен здійснюватися перехід від простих форм діяльності до складніших, від пасивного відпочинку - до акти­вного, від задоволення більш глибоких соціальних і культурних прагнень, від фізичних форм рекреації - до духовних насолод, від пасивного засвоєння культурних цінностей - до творчості і т.п.

Коли змінюється соціальний стан людини, рівень його культу­ри, то відразу ж відбуваються зміни в структурі дозвілля. Дозвілля збагачується в міру збільшення вільного часу і зростання культур­ного рівня індивіда. Якщо людина не ставить собі за мету самоудосконалюватися, якщо її вільний час нічим не заповнений, то відбу­вається деградація дозвілля, збідніння його структури.

Найпростіший вид дозвілля - відпочинок. Він призначений для відновлення витрачених під час роботи сил і поділяється на актив­ний і пасивний.

Пасивний відпочинок характеризується станом спокою, що знімає втому і відновлює сили. Чим ти зайнятий - не має значення, аби можна було звільнитися від напруження, отримати емоційну ро­зрядку. Звична, проста діяльність спричинює настрій спокою. Такий відпочинок - невід'ємний елемент життя людини. Він є підготовчим ступенем до більш складної і творчої діяльності.

Активний відпочинок, навпаки, відтворює сили людини з пе­ревищенням вихідного рівня. Він надає роботу м'язам і психічним функціям, які не знайшли застосування в праці. Людина насолоджу­ється рухом, швидкою зміною емоційних впливів, спілкуванням із друзями. Активний відпочинок, на відміну від пасивного, потребує деякого мінімуму свіжих сил, вольових зусиль і підготовки. До ньо­го відносять фізкультуру, спорт, фізичні й психічні вправи, туризм, ігри, перегляд кінофільмів, відвідування виставок, театрів, музеїв, прослуховування музики, читання, дружнє спілкування.

Основні функції активного відпочинку:

- відбудовна - забезпечує людині фізіологічну норму здоров'я і високу працездатність;

- розвивальна - розвиток її духовних і фізичних сил;

-гармонізації. - розвиває гармонію душі і тіла. Будь-який вид вільної діяльності несе в собі як функцію відно­влення сил, так і функцію розвитку знань і здібностей людини.

Зважаючи на множинність та різноманітність класифікацій до­звілля, загальноприйнятою вважається класифікація дозвілля за та­кими ознаками:

- видом активності: пасивне та активне дозвілля;

-періодичністю: щоденне, щотижневе, святкове, дозвілля під час відпустки;

-тривалістю: короткочасне, довготривале, епізодичне;

- напрями діяльності: творче, рекреаційне, культурне, спортив­не, декоративно-прикладне, туристичне.

Види діяльності, здійснювані під час дозвілля, можуть бути найрізноманітнішими: фізичні навантаження (прогулянки, спорт), аматорські заняття (збирання ягід, грибів, мисливство, риболовля), зацікавлення світом мистецтв(відвідування театрів, кіно, музеїв то­що), інтелектуальна діяльність, спілкування за інтересами на основі вибору, розваги (активні, пасивні), подорожі заради задоволення тощо.

Для того, щоб збільшити кількість клієнтів у готельному чи ту­ристичному комплексі можна не тільки шляхом збільшення готель­них номерів, покращення їх комфортності, а й шляхом створення умов для різноманітного високоякісного відпочинку, дозвілля і роз­ваг.

Організація дозвілля і розваг передбачає залучення як місцевих жителів різних соціальних груп так і подорожуючих "приїжджих гостей" до участі у різноманітних мистецько-розважальних етног­рафічних культурно-історичних театралізованих заходах. Сюди мо­жна віднести й анімаційне обслуговування під час руху "на круїз­ному теплоході, у поїзді, автобусі, літаку", а також під час перебу­вання в тематичних парках, парках розваг, вакаційних зонах тощо.

Програма організації дозвілля і розваг готується зі врахуванням особливостей та індивідуальних потреб людини у певний проміжок часу, вільного часу. Людина - унікальне творіння природи, суспіль­ства і самої себе. Потреби людини є рушійною силою розвитку як суспільства, так і самої людини. Заради потреби, власне, і здійсню­ється організація відпочинку, дозвілля і розваг. Людські потреби іс­торично обумовлені, визначаються даним історичним типом суспі­льних відносин, соціальним середовищем, системою виховання лю­дини, самовиховання тощо. Потреби людини є основою її інтересів. Вибір моделі і форми програми відпочинку, дозвілля і розваг знач­ною мірою залежить від самої людини, від природно-кліматичної характеристики, місця організації тощо.

Організація процесу розваг будується за певними принципами:

- добровільний вибір розваг;

- попередня підготовленість до споживання розваг;

- необмежений перелік видів розваг; - зміна видів розваг;

- дотримання періодичності споживання розваг;

- комбінування розваг з іншими заняттями.

На характер організації відпочинку, дозвілля розваг впливають такі чинники, як менталітет процесу відновлення фізичних, духов­них і нервово-психічних сил тощо (рис. 11.3).

Вільний час. Термін "вільний час" з'явився у XIX ст. і розгляда­вся з класових позицій. Це обумовлено тим, що різні верстви насе­лення професійні та вікові групи мають неоднакову кількість віль­ного часу.

Поняття "час" увійшло багато століть тому в побут народів, ним вимірюється практично будь-який процес, що відбувається в навколишньому світі. Людина не може жити в якому-небудь іншо­му часі, крім сьогодення. Вона завжди сучасник свого часу. Кожна мить для людини - єдине неповторне. Час за словами римського фі­лософа Л.Сенски, єдиний річ, яку не можна повернути назад.

За визначеннями В.М. Піги та інших "сфера позаробочого часу містить у собі безцінний капітал - вільний час. В одних вільний час асоціюється просто з відпочинком, в інших - з аматорською працею, у третіх - з дружніми зустрічами і розвагами, в четвертих - з непро­фесійною творчою діяльністю тощо". Серед науковців, які займа­ються вивченням вільного часу, немає єдності в його визначенні.

Варто розрізняти поняття "вільний час суспільства, і особли­вий вільний час".

Вільний час суспільства - це час, наданий кожним суспільством його членами для задоволення їхніх інтелектуальних і духовних по­треб, фізичного розвитку.

Особливий вільний час - це час, що знаходиться в розпоряджен­ні кожної людини.

Рис 11.3. Фактори, що обумовлюють вибір дозвілля

Вільний час суспільства складає зміни вільного часу особистос­ті, який не може існувати поза вільними часом суспільства.

Вільний час - безумовна цінність для кожної людини, оскільки цей час відведений для її розвитку.

За оцінками фахівців, вільний час, не пов'язаний зі виконанням людиною професійних обов'язків та фізіологічних занять, становить приблизно чверть суспільного часу. Розглядаючи вільний час, необ­хідно враховувати ритм життєдіяльності людини: добовий, тижне­вий, річний, життєвий.

Добовий ритм визначається для більшості людей пятидневним робочим тижнем зі двома вихідними, які в більшості присвячуються відпочинку.

Річний ритм пов'язаний зі зміною пір року, що детермінує піки людської активності. Вільний час у його межах пов'язаний зі щоріч­ними відпустками.

Життєвий ритм характеризується різною тривалістю вільного часу в різні періоди життя людини.

Структура вільного часу і характер його використання мають свої особливості, залежать від рівня доходів, сфери діяльності, наці­онального менталітету, релігійних приписів тощо.

Відпочинок - відновлення сил після втоми припиненням дії, руху тощо. Активний відпочинок, перевагу якого підтверджують всі су­часні науково-методичні дослідження, дає позитивні результати у відновленні здоров'я. За сучасної гіподинамії, коли людина практи­чно позбавлена фізичних навантажень, в умовах стрімкого життя і постійних нервових стресів активний відпочинок набирає першоче­ргове значення.

Багато зроблено, але ще більше потрібно зробити, щоб відпочи­нок людини був змістовим, різнобічним, цікавим

Таким чином, активне, змістовне дозвілля потребує певних пот­реб і здібностей людей. Опиратися на творчі види дозвіллєвих за­нять, на забезпечення прямої участі в них кожної окремої людини ­головний шлях формування в ній особистісних якостей, які сприя­тимуть змістовному й активному проведенню дозвілля. Організація відпочинку, дозвілля і розваг передбачає залучення як місцевих жи­телів різних соціальних груп так і подорожуючих "приїжджих гос­тей" до участі у різноманітних мистецько-розважальних етнографі­чних культурно-історичних театралізованих заходах. (Головко О.М.)

Класифікація видів праці та їх вплив на здоров'я

Класифікація видів праці

Залежно від змісту, предметів, засобів та умов праці можна виділити такі її різновиди. Класифікаційна схема видів праці наведена на рис. 10.2.

Основними видами поділу праці на підприємстві є: функціональний, технологічний, предметний, професійний і кваліфікаційний.

Згідно з виконуваними функціями персонал підприємства поділяють на:

- службовців - виконавців, що здійснюють допоміжну роботу з реалізації функцій управління (табельники, касири та ін.)

- фахівців – осіб, діяльність яких у сфері управління вимагає вищої освіти (економісти, юристи, інженери-технологи, інженери-механіки, бухгалтери, диспетчери, аудитор

— робітників — виробничий персонал, що здійснює свою трудову діяльність у матеріальному виробництві з переважною часткою фізичної праці: основний і допоміжний.

— керівників, які підрозділяються на лінійних — керівники всіх рангів, у функції яких входить загальне керівництво виробничим процесом в цілому (ділянкою, цехом), та функціональних — особи, що керують функціональними відділами й службами управління.

Технологічний поділ праці обумовлений виділенням стадій виробничого процесу і видів робіт. Тобто, відповідно до особливостей технології на підприємстві можуть створюватися цехи і ділянки.

Предметний поділ праці передбачає спеціалізацію виробничих підрозділів і співробітників на виготовленні визначених видів продукції.

Професійний поділ праці характеризується знаннями і навичками, необхідними для виконання визначеного виду робіт, тобто професійною компетентністю працівників. Професійна компетентність працівників визначає здатність працівника якісно і безпомилково виконувати свої функції як у звичайних, так і в екстремальних умовах, успішно освоювати нове. Виділяють такі види компетенції:

-— функціональна, що характеризується професійними знаннями й умінням їх реалізувати;

— інтелектуальна, яка виражається в здатності до аналітичного мислення і здійснення комплексного підходу до виконання своїх обов'язків;

— ситуативна, котра означає вміння діяти відповідно до ситуації;

— соціальна, яка припускає наявність комунікацій та інтегральних здібностей, вміння підтримувати відносини, правильно сприймати й інтерпретувати чужі думки, виявляти до них ставлення.

Кваліфікаційний поділ праці визначається розходженням виконуваних робіт і складністю. Це обумовлює різні терміни підготовки персоналу до виконання відповідних функцій. Кваліфікація працівників визначається такими факторами, як рівень загальних і спеціальних знань, стаж роботи в цей чи аналогічний період, необхідний для освоєння професії. Для керівників йдеться також про рівень організаційних навичок. Кваліфікація присвоюється спеціальною комісією на основі всебічної перевірки знань і досвіду певної особи та юридично закріплюється в документах: дипломах, свідоцтвах тощо.

Виявлення рівня задоволення працею

Визначення рівня задоволення працею займає важливе місце в системі управління персоналом. Це пов'язано з тим, що саме від ступеня задоволення працею залежить кінцевий результат трудової діяльності, який впливає на фінансово-економічний стан підприємства. Під час визначення рівня задоволення працею часто використовують гуманістичний підхід, який передбачає використання методів, притаманних соціології праці. Соціологія праці вивчає не тільки соціально-технологічні та соціально-економічні основи трудової діяльності, а й дає змогу використовувати індивідуальний підхід до кожного працівника в таких питаннях, як характер праці, матеріальні і моральні стимули і задоволеність працею. Постановка таких питань зумовлює вирішення комплексу більш конкретних завдань дослідження: виявлення ступеня загальної задоволеності працею окремих соціальних груп працівників підприємства, інтенсивності і взаємозв'язку факторів, що впливають на задоволеність трудовою діяльністю, вивчення структури мотивів, які спонукають до її активізації і розробка практичних рекомендацій з удосконалення системи стимулювання персоналу.

З цією метою на підприємстві розробляється анкета за участю провідних фахівців цього напряму. Анкета містить низку питань. Питання анкети поділяються на такі групи:

— ступінь задоволення організацією праці;

— ступінь задоволення обслуговуванням робочих місць;

— ступінь задоволення оплатою праці;

— ступінь задоволення харчуванням, медичним обслуговуванням та ін.

За наявності знання проблеми виділяється об'єкт і формується описова гіпотеза, тобто гіпотеза про структурно-функціональні зв'язки і класифікаційні характеристики досліджуваного соціального об'єкта для обробки результатів соціологічного обстеження. Якщо результати соціологічного дослідження не дають відповіді на запитання про причинно-наслідкові зв'язки досліджуваного об'єкта, дослідження закінчується класифікацією емпіричних даних, що стосуються структури об'єкта. (Гриньова B.M.)